І вже немає сенсу ні у віршах, ні у прозі. Бо його немає взагалі.

Як важко дорослішати. Взагалі майже нічого не змінюється. Відчуття, що ти канатоходець, кожного дня під куполом цирку, але страховки вже немає. І наче ти впевнений у собі, і можешь все зробити, але страшно, бо немає ніякого автосейву, а починати гру заново майже неможливо.
Дитиною грати в дорослі іграшки значно простіше.