Завжди однаково, усе повторюється з незмінною циклічністю.
І не важливо де ти зараз знаходишся і що робиш - у голові тисячі думок, які просто необхідно записати, вибризкати на папір хоча б уривками фраз, поодинокими словами та просто окремими літерами.

А що у кінці, а?
Мовчання, сидячи згорбленим та понурим над клавіатурою, з блокнотиком у руках, та взагалі з чим завгодно.
Порожньо.
І не важливо це білосніжний аркуш справжнього паперу чи сторінка Ворд-документу. Завжди чистий листок, бо ти вже не здатен щось написати, вичавити з себе.