осінь натякає на необхідність:
мужика, теплих в’язаних шкарпеток, нових рукавичок…
спонукає до:
сну (спати без мужика надто холодно); частих вилазок на вулицю (без рукавичок, бо їх немає) і постійної потреби у каві.
висновок: хтось або щось повинно зігрівати. добре, що у шафці є трохи коньяку, а на шиї старенький шарфик.

Я так давно не відчувала спокою.
Забула, що таке вільно дихати, спокійно спати.
Щось з'їдає серце, помаленьку, потроху, але неспинно.

Немає снаги чинити опір, немає часу зробити правильний вибір.
І тільки відлуння кроків у просторових коридорах відчуттів, сподівань та ще чогось ледь знайомого.

І так хочеться… але не можна.
Якщо не можеш бути достатньо сильним - роби вигляд, що ти слабкий, але не дай собі у це повірити.