багато політики, любощів та відсутність нормального графіку.

виявляється, робити собі вихідний серед тижня досить приємно, а ще коли з мужиком та валяючись перед телевізором.

Якось паскудно, коли ранок починається не з рідної дешевої розчинної кави, не з "доброго ранку" десь коло вуха, а з гуркоту відер, нарікань прибиральниці та телефонної ругані.

Вечір дуже вже політичгих розмов - це коли у кімнатці гуртожитку збираються жінки на баб-розмови, а закінчується все тим, що одна - "тітушка", інша "націоналістка", а я готую пляшки для "коктейлів Молотова" (пляшка з-під сидру під ногами). Та все це під консультації з якимось столичним політ-хлопчиком по скайпу.
______
А якщо серйозно, то досить вже, люди. Схаменіться, подумайте, що коїться, бо страшно якось дуже.

крім усього поганого… сьогодні перший сніжний день. справжня зима і дуже холодно.
вчора увесь день мене возили на машині, як справжню пані та відволікали від сумних думок.
а сьогодні рятувати вже нікому.

І от як жінка ти маєш право влаштувати істерику і скандал цій паскуді, а от і ні… сидиш на підлозі, втішаєш, жалієш і кажеш, що все буде добре, засовуючи свою гордість кудись у дупу.

майже ніколи не цікавлюсь політикою, але іноді відчуваю потребу розібратись у ситуації.
шоста ранку, колополітичні розмови на кухні гуртожитка.
якось мутно все це…

осінь натякає на необхідність:
мужика, теплих в’язаних шкарпеток, нових рукавичок…
спонукає до:
сну (спати без мужика надто холодно); частих вилазок на вулицю (без рукавичок, бо їх немає) і постійної потреби у каві.
висновок: хтось або щось повинно зігрівати. добре, що у шафці є трохи коньяку, а на шиї старенький шарфик.

Я хочу поїхати звідси. Далеко-далеко від усіх проблем, переживань, почуттів.
Тікати, бо це значно легше.
Бо, може, немає сенсу й боротись?

Я так давно не відчувала спокою.
Забула, що таке вільно дихати, спокійно спати.
Щось з'їдає серце, помаленьку, потроху, але неспинно.

Немає снаги чинити опір, немає часу зробити правильний вибір.
І тільки відлуння кроків у просторових коридорах відчуттів, сподівань та ще чогось ледь знайомого.

І так хочеться… але не можна.
Якщо не можеш бути достатньо сильним - роби вигляд, що ти слабкий, але не дай собі у це повірити.

Якщо Магомет не йде до гори, то нахуй такого Магомета.

Спонтанні вчинки - краще за секс.
Точно.
Адреналіну - бери скільки хочеш.
Бажання жити - будь ласка.
Пригоди -нема проблем.

А усього лише маленьке безглуздя. Чи початок чогось грандіозного. Хто знає…